Пам’ятати заради майбутнього: Побачив світ другий номер журналу «Незалежність»

Вийшов друком другий номер українсько-європейського журналу «Незалежність». Це видання-маніфест, присвячене метаморфозам людської пам’яті у чутливому просторі європейської культури після краху «вічного миру» у Європі. У часи Великої війни, коли забуття загрожує ідентичності, журнал стає майданчиком для осмислення минулого, яке, за словами Вільяма Фолкнера, «ніколи не вмирає».

Філософія номера

Редакційна стаття підкреслює: пам'ять — це боротьба за безсмертя, а забуття є найфатальнішою поразкою в людській культурі. Коли міста готують до здачі — першими палять архіви. Тоталітарні режими завжди прагнули узурпувати пам'ять і переписати історію. Від римського damnatio memoriae до метафоричного «туману» Кадзуо Ісіґуро в його романі «Похований велетень», номер досліджує, як непропрацьоване «складне минуле» і злочини, що не отримали моральної в правової оцінки неминуче повертаються і повторюються.

Сенси

У рубриці «Сенси» ми занурюємося в «анатомію європейської меланхолії» разом із відомим французьким письменником Давідом Ді Нота та розглядаємо російський імперський «Колоніалізм навиворіт» у ґрунтовному аналізі дипломата Володимира Лакомова. Карл Шлегель закликає Європу вчитися української безстрашності, а Сергій Жадан рефлексує над тим, що Третя світова перестає бути метафорою. Відомий православний публіцист, автор «теології Майдану» Кирило Говорун блискуче деконструює десятиліття ідеології «русского мира».

Діалоги «Незалежності»

Відомий українсько-нідерландський композитор Максим Шалигін говорить про «океанічне почуття» світового універсуму, а оперний баритон Юрій Самойлов — про творчу напругу між «старою» і «новою» оперою. Ксенія Новікова крізь призму Українського інтернаціонального балету доводить, що мистецтво — це дія, яка не чекає на дива, а створює їх. Відома мисткиня Марфа Васильєва розповідає про міжнародний мистецький партисипативний проєкт «Килим любові та журби», що об'єднує міста та країни.

Genius Loci

Рубрика вивчає історичні та темпоральні відмінності між локальними й національними «геніями місця» та ідентичностями в Україні та Нідерландах. Від «Української діаспори», що стала маяком у тумані війни, до історичного генія Нідерландів у ґрунтовному нарисі Матіаса ван дер Ліндена та культурних паралелей між феноменом «багатого римського життя» у Брабанті 1960-х і греко-католицьким сьогоденням Галичини від Домініка Ріда — журнал вивчає багату тканину європейської культури і окреслює нові межі нашої присутності у світі.

Література та Ностальгія

Микола Іванов шукає «віднайдений час» у романі Івліна Во «Повернення в Брайдсхед», а Ігор Кручик осмислює постать поета-вісімдесятника Ігоря Римарука як камікадзе в епоху post-перебудовного апокаліпсису.

Карта Пам’яті та Адвокація

Рубрика фіксує досвід роботи зі «складною пам'яттю» — від редакційної статті про владу пам'яті і європейську традицію примирення до роздумів про геноцидну дидактику Голодомору в матеріалі Ігоря Вербицького. Посол України в Королівстві Нідерланди Андрій Костін обґрунтовує свою роботу над Трибуналом для російських злочинців у «юридичній столиці світу» Гаазі. Один із лідерів українського протестного руху у США Олекс Таран розповідає про відносини із республіканським істеблішментом та недостатню увагу українських урядів до української еміграції. Засновниця правозахисної організації «Опора» Марія Шайдрова роздумує над лицемірством європейської міграційної допомоги, яка замикає біженця в зручному образі «ідеальної жертви» і перетворюється на Великий політичний театр. Великий друг України і один із засновників національної меморіальної ініціативи Remember Together Яп Бронґейм рефлексує над крахом «вічного миру» у Європі і європейською традицією дружби. Джамал Стаценко розповідає про стратегічні плани «Української діаспори», до якої цьогоріч перейшло право на проведення ініціативи Remember Together. Український ветеран, майор Сергій Галган говорить про свій воєнний досвід та повернення ветеранів у простір суспільної користі.

Артархів та Кіно

Макс Ріхтер звертається до образу «вічного вершника» Івана Мазепи у європейському романтизмі, деконструюючи його як політично підривний сюжет, а Лариса Брюховецька розкриває таємниці створення «Тіней забутих предків» — найбільшого шедевра українського поетичного кінематографа.

«Незалежність» — це простір, де воєнна невизначеність перетворюється на Туманність, з якої народжуються нові зірки.