Наша місія і візія

«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» — це двомовний культурний журнал, покликаний дослідити українську присутність

у Нідерландах і Європі й створити її інтелектуальний та візуальний архів. Через кураторські розділи про еміграцію, деколоніальну думку, травму і трансформацію, творчість і зримість, журнал посилює звучання голосів емігрантів.

Журнал сфокусований довкола діаспори, але не замикається на ній. Він розглядає її не як ізольоване явище, а у просторі тонких культурних перегуків і в тісному зв’язку з Україною та світом. «Жодна людина не є островом», — писав Джон Донн. Те саме можна сказати й про громаду.

Журнал осмислює Незалежність не лише як статус, а й як безперервну практику захисту свободи, через нашу культуру, історію і пам’ять.

«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» простежує, як локальна ідентичність співіснує з національною, а національна трансформується й розвивається в еміграції. Видання досліджує метаморфози творчої самосвідомості

через культурну пам’ять і ностальгію, а також осмислює культуру в напрузі між великим стилем і горизонтальними, неієрархічними формами мистецтва, де візуальна мова стає рівноправною з текстом.

У центрі уваги «НЕЗАЛЕЖНОСТІ» — теми «незручної» пам’яті, її тканини та розривів. Видання досліджує територіальні й темпоральні відмінності між Західною та Східною Європою, фронтири, зони розмежування та культурні «сірі зони», в яких формуються нові ідентичності й словники.

Особлива місія журналу - перевідкриття українського мистецтва. Журнал розповідає про новаторські мистецькі феномени, породжені енергією розпаду «імперії зла» та п’янким передчуттям епохи змін, показує великі сподівання на «друге відродження» української культури з мегаломанськими проєктами національного Великого стилю та меланхолію. Видання вивчає драматичний шлях від пізньорадянського лімбу і снів про Батьківщину до пробудження 2022 року і розповідає про українську культуру спротиву, це «яскраве полум’я духу, яке запалив могутній біль» (Ґеорґ Тракль).

Нарешті журнал звертається до того, як Велика війна вплинула на нашу єдність і формування універсального займенника «свій», що вищий за всі розлами та відмінності й сьогодні об’єднує всіх нас.